Професійне вигорання. Як не втратити інтерес до своєї справи?
Любов Бобир
Опубликовано: 13.10.2016 в категорию "Статьи" : Психология

Термін «професійне вигорання» стали все частіше вживати спеціалісти як України, так і світу. Про нього написано немало літератури, проте не всі усвідомлюють, чому виникає професійне вигорання і як можна його уникнути.

Групи ризику:

– переважно жінки від 40 років, що живуть у мегаполісі;

- представники професій, пов’язані з постійним спілкуванням: вчителі, поліцейські, продавці, медики, психологи і т.д.

Симптоми:

- постійна втома (навіть після сну та розваг);

- небажання йти на роботу;

- безсоння або навпаки постійна сонливість;

- психосоматика – починає розвалюватися та ламатися тіло: головний біль, проблеми із судинною системою, шлунково–кишковим трактом;

- легкий депресивний стан;

- безініціативність;

- безамбітність;

- відчуття безнадійності («те, що я роблю особливо нікому не потрібно»);

- агресивність.

У процесі професійного вигорання людина уподібнюється до здутої кульки.

Причини:

- Не чітке розподілення ролей та обов’язків. Людина отримує мало коштів, а робить багато роботи, в той час, як колега робить менше, а отримує більше. Професійне вигорання починається від внутрішнього відчуття несправедливості. Тут варто подумати, чи на своєму місці я знаходжуся.

- Не враховуються індивідуальні особливості. Що може один – не може інший. Один психолог може брати 7 клієнтів на день і нормально себе при цьому почувати. Інший візьме максимум 4, і після четвертого буде ніби вичавлений лимон. 3-4 роки подібної діяльності і ця людина професійно вигорить. Тому потрібно чергувати роботу з відпочинком та змінювати діяльність: робота з клієнтом, потім зарядка, потім написання статті, потім прогулянка, потім ще один клієнт і т.д. Такий режим дає змогу не втрачати з роками інтерес до своєї справи.

- Застрягання на одній посаді. Часто людина може вважати, що не гідна кращої роботи і через низьку самооцінку загрузає на одній посаді. Вона каже, що їй багато не треба, їй вистачить і тієї ставки що вже є. Але ці слова говорить не здорова людина, а її низька самооцінка. Щоб уникнути професійного вигорання, у цьому випадку, потрібно прагнути кар’єрно зростати: якщо ти викладач – думай про те, щоб стати завучем, а потім директором. Рух вперед дає сили. Відсутність руху притягує вигорання.

- Людина дуже сильно дратується на роботі. Прикладом зосередження таких людей є держ.структури – лікарні, школи, пошти і т.д. У цих закладах дозволено грубити клієнтам, учням, пацієнтам, кричати на них чи агресивно спілкуватися. Обумовлено це тим, що вони таким чином знімають свою напругу й роздратування роботою. Подібним дозволом на агресивну поведінку працівники держ. структур компенсують собі недоплачені кошти за їхню роботу. У приватних клініках такої потреби немає.

- Неадекватна оплата праці. Людина вигорить вже за 1 рік, якщо знатиме, що її робоча година коштує 1 000 грн, а отримує по факту 200 грн. Саме тому держ. структури вигорають найчастіше. Вони працюють за мізер. І цей мізер з’їдає їхні амбіції, бажання розвиватися і гідно виконувати свої обов’язки.

- Не усвідомлення причин. Дуже часто людині може здаватися, що всі перераховані симптоми пов’язані з професійним вигоранням. Хоча насправді у людини можуть бути проблеми вдома, які вона переносить на роботу. Сюди можна віднести непорозуміння із чоловіком/дружиною/дітьми, відчуття самотності, непотрібності, відчуття, що людину використовують, або просто відсутність сексу. Всі мабуть у школі помічали, коли у вчительки був секс – вона ходила щаслива і ставила всім «5», коли довго не було – ставила «2» і проявляла агресію.

Тому в першу чергу варто вирішувати внутрішньоособистісні конфлікти, пов’язані із сім’єю, а потім із роботою.

Якщо Ви хочете попрацювати над власним професійним вигоранням із психологом - записуйтеся на мої консультації в кабінеті чи по Скайпу за тел. (063) 982 22 84, або поштою bobyr.lyuba@gmail.com.